Владика Борис Ґудзяк номінований на митрополита Філадельфійського

18 лютого 2019 року в Апостольській Столиці повідомили, що Святіший Отець Франциск поблагословив рекомендацію Синоду єпископів Української Греко-Католицької Церкви та призначив владику Бориса Ґудзяка, єпископа Паризької єпархії святого Володимира Великого (Éparchie Saint Volodymyr le Grand de Paris des Ukrainiens), митрополитом і архиєпископом Філадельфійської митрополії Української Греко-Католицької Церкви в Сполучених Штатах Америки. Апостольським Адміністратором Паризької єпархії призначено владику Гліба Лончину з єпархії Пресвятої Родини в Великобританії та Ірландії з осідком у Лондоні.



Владика Борис Ґудзяк очолює єпархію святого Володимира Великого, що служить вірним греко-католикам у Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії, з 19 січня 2013 року. Саме тоді Папа Бенедикт XVI підніс Апостольський екзархат українців-католиків у Франції до статусу єпархії, і владика Борис став її першим єпархом. До того він сповнював служіння Апостольського екзарха, на яке був призначений 21 липня 2012 року. Єпископську хіротонію владика Борис отримав 26 серпня 2012 року в катедральному соборі святого Юра у Львові, а інтронізація відбулася 2 грудня 2012 року в соборі Паризької Богоматері. До початку єпископського служіння був організатором і ректором Українського католицького університету у Львові, а після хіротонії став його президентом.



Владика Борис Ґудзяк народився у США в родині біженців-мігрантів з України, навчався в університеті в Сиракузах та в Римі під омофором патріарха Йосифа Сліпого. Докторський ступінь зі славістики та візантиністики здобув у Гарвардському університеті.



«Господь провадив мене служити в різних країнах. У свободі та мирі віддаюся цьому призначенню. Щиро бажаю служити співбратам у єпископстві, духовенству, монашеству та вірним Філадельфійської митрополії. У 58 років починати нове життя — це великий Божий дар і священний привілей».



Апостольський екзархат святого Володимира Великого з осідком у Парижі було проголошено 1960 року для забезпечення духовних потреб українців греко-католиків, які після Другої світової війни осіли в Західній Європі. Протягом останніх двох десятиліть кількість вірних екзархату, а згодом єпархії, значно зросла з огляду на нову хвилю мігрантів з України. Саме вивченню потреб нових мігрантів було присвячене соціологічне дослідження, яке Паризька єпархія провела 2018 року.



Протягом шести років служіння владики Бориса кількість парафій та душпастирських осередків зросла з 20 до 44, а священиків — з 9 до 23. Вперше в історії УГКЦ єпархія налагодила систематичну душпастирську діяльність в Нідерландах, Швейцарії та Люксембурзі. 2013 року на кошти українських жертводавців єпархія придбала храм у містечку Санліс під Парижем, де в XI столітті мешкала донька князя Ярослава Мудрого, Анна, королева Франції. Там діє парафія святих князів страстотерпців Бориса і Гліба та Культурний центр Анни Київської. Спільними зусиллями духовенство та миряни розробити душпастирський план «Христос — наша надія», який зараз втілюється в єпархії.



«Нашим найбільшим досягненням та благословенням є єпархіальна єдність і мир. Лише вони можуть забезпечити тривалість і розвиток проектів, які ми розпочали», — наголосив владика Борис.



Як було зазначено, Апостольським Адміністратором призначено владику Гліба Лончину, єпарха Лондонського, який протягом останніх років близько залучений до душпастирських проектів та ініціатив Паризької єпархії.



«Призначення владики Бориса на митрополичий престол Філадельфійської архиєпархії з людського боку є признанням його довготривалої праці для добра Церкви, особливо в Україні та Франції, Швейцарії і країнах Бенілюксу. Але, передусім, це свідчення про його готовність служити там, де Церква його посилає. Святіший Отець, за порукою Синоду Єпископів нашої Церкви, покликає мене тимчасово попровадити душпастирською працею, яку Владика розгорнув у вище згаданих країнах. Це — великий виклик. Прошу наших священиків, богопосвячених та вірних Паризької єпархії святого Володимира — як і моєї рідної Лондонської єпархії Пресвятої Родини — про молитву й підтримку, бо наша з Владикою робота — не наша, а Божа. Нехай вона принесе Богові славу, а людям — більшу горливість і любов до нашого єдиного Господа», — прокоментував владика Гліб Лончина.



«Владика Гліб є справжнім другом єпархії, він особисто знає священиків та їхні родини, знає наші сильні сторони і немочі», — зазначає протосинкел єпархії святого Володимира Великого о. Михайло Романюк.



Історія Філадельфійської митрополії, яку відтепер очолить владика Борис Ґудзяк, сягає 1914 року, коли папа Пій X створив ординаріат для вірних східного обряду і призначив владику Сотера Ортинського ординарієм. Перша ж парафія на території архиєпархії в Шенандоа була заснована у 1884 році. 1924 року ординаріат піднесли до статусу екзархату, а 1950 екзархат — до статусу архиєпархії.



«Я бажаю провадити архиєпархію і митрополію, слухаючи. Це земля, на якій я народився, де був охрещений, де поховані мої батьки. Однак 30 років свого дорослого життя я жив і служив в Європі. Багато всього змінилося, є багато викликів і в суспільстві, і в Церкві, однак вірю, що Господь, який голосом Церкви мене кличе до нового служіння, провадитиме і мене, і довірених мені людей, яким я хочу бути насамперед братом, батьком і душпастирем. Мені треба багато вчитися.»



Поставлення нового митрополита відбудеться 4 червня 2019 року в соборі Непорочного Зачаття у Філадельфії.



Контакти для преси
 

Мар’яна Карапінка karapinka.mariana@gmail.com

Владика Борис Ґудзяк, Єпископ Паризької єпархії святого Володимира Великого для Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу

Борис Ґудзяк народився 1960 року в Сиракузах, штат Нью-Йорк, в українській родині, що емігрувала до США після Другої світової війни. Бакалаврський ступінь з філософії та біології він здобув 1980 року в Сиракузькому університеті та цього ж року розпочав навчання в Римі під проводом патріарха Йосифа Сліпого. Після вивчення богослов’я в університеті папи Урбана та отримання бакалаврського диплому, 1983 року повернувся до Америки, щоб розпочати працю над докторською дисертацією з славістики та візантиністики в Гарвардському університеті, яку успішно захистив 1992 року. 1995 року отримав ліценціатський ступінь з східних християнських студій в Папському Орієнтальному Інституті в Римі

1992 року переїхав до Львова, де заснував і очолив (1992-2002) Інститут Історії Церкви. 1993 року призначений головою Комісії з відновлення Львівської Богословської Академії. Від 1995 до 2000 працював віце-ректором ЛБА, а з 2000 до 2002 — її ректором. Цього ж року Академія була реорганізована в Університет, і отець Борис Ґудзяк став його першим ректором, а з 2013 — президентом.

Священичі свячення отримав в 26 листопада 1998 року.

2012 року був призначений єпископом для українців-католиків в Франції, Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Швейцарії. Також є членом Постійного Синоду Української Греко-Католицької Церкви та головою Відділу зовнішніх церковних зв’язків. 2016 року з допомогою зовнішніх консультантів команда єпархії на чолі з владикою Борисом розпочала працю над стратегічним пасторальним планом розвитку, що дозволив збільшити кількість священиків та душпастирських осередків, заангажувати мирян та запропонував нову фінансову модель для єпархії.

Владика Борис був активним учасником «Революції гідності» 2013/2014 років, часто виступаючи в українських та міжнародних ЗМІ.

Владика Борис отримав багато нагород та відзначень. 2015 року став кавалером Ордену Почесного Легіону (Chevalier de l’Ordre national de la Légion d’honneur), що є найвищою нагородою Французької Республіки. 2016 — отримав нагороду Яна Новака-Єзьоранського у Вроцлаві, Польща, як визнання його вкладу у розбудову громадянського суспільства у центральній та східній Європі. У 2018 став почесним доктором своєї альма матер — Сиракузького університету — і лауреатом премії Василя Стуса. Багато подорожує з лекціями та доповідями на теми богослов’я, історії, християнської духовності, освіти, суспільства та викликів в сучасній Україні.

Володіє англійською, українською, італійською, польською, французькою, російською та німецькою мовами. Є автором багатьох наукових праць, серед яких його докторська дисертація «Криза і реформа: Київська митрополія, Царгородський патріархат і генеза Берестейської унії» (1998) та різних статей у європейських та північноамериканських наукових журналах. Він також дописує до суспільних видань, коментуючи на політичні, суспільні та релігійні теми. Належить до авторів книги про папу Франциска A Pope Francis Lexicon, Cindy Wooden and Joshua J McElwee (Collegeville, Minn.: Liturgical Press, 2017) та збірки есеїв «Нова Європа».

Почесний громадянин Львова. Пластун, голова наглядової ради скаутської організації «Пласт».

Владика Гліба Лончина, Єпарх Єпархії Пресвятої Родини з осідком у Лондоні (Великобританія)

Владика Гліб Лончина народився 23 лютого 1954 року в містечку Стюбенвіл (штат Огайо, США) в українській родині. Його батько, Богдан Лончина, викладав в Українському католицькому університеті у Римі.

Середню освіту здобув у Детройті у початковій та середній парафіяльній школі Непорочного Зачаття, якою керували отці-василіяни та сестри-василіянки. Одночасно навчався у Школі українознавства та Українському музичному інституті. З дитинства Борис є членом «Пласту», зокрема куреня «Лісові Чорти».

Студіював філософію й богослов‘я в Урбаніанському університеті в Римі (1971-1979), захистив докторат з літургіки у Папському Орієнтальному Інституті в Римі (2001).

У 1975 році вступив у монастир Студитів у Ґроттаферрата, де зложив вічні обіти в 1976 році.

Єрейські свячення прийняв з рук патріарха Йосифа Сліпого у 1977 році.

Постригся у ченці в монастирі Святого Теодора Студита в містечку Ґроттаферрата (Італія), у якому і прийняв вічні обіти 19 грудня 1976 року. Священиче рукоположення отримав від Патріарха Йосифа Сліпого 3 липня 1977 року в тому ж монастирі. Кілька років душпастирював у парафії Святого Миколая у м. Пассейку (штат Нью-Джерсі, США).

У 1979 році о. Гліб Лончина став членом Римського релігійного товариства українців-католиків «Свята Софія». Впродовж 1985–1990 років був префектом студентів у Колегії Святої Софії в Римі.

У 1994 році переїхав зі своєю монашою спільнотою в Україну. Був духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа. Викладав літургіку та біблійні науки.

У 1997–2001 роках служив крайовим капеланом спільноти «Віра і Світло» в Україні.

Душпастирював у церкві святого Миколая в Пассейку, Нью Джерзі (1983-85; 1990-92).

Архиєрейську хіротонію прийняв з рук Патріарха Любомира Гузаря (2002). Був апостольським візитатором для українців в Італії (2003-08), Іспанії (2004-2008) та Ірландії (2004-досі); куріяльнім єпископом (2006-2009). Від 2009 року служить у Великій Британії: спершу як апостольський адміністратор (2009-11), відтак екзарх (2011-13). 18 січня 2013 року Папа Бенедикт XVI підніс до гідності єпархії Апостольський екзархат для українців візантійського обряду, що проживають у Великій Британії, надаючи їй назву «Лондонська єпархія Пресвятої Родини».

Джерело: ugcc.fr

Свято Останнього дзвоника в Українській школі св. Володимира Великого в Парижі

Попередня новина

Парафіяни катедри св. Володимира Великого молилися за мир в Україні в м. Ліз’є, Франція

Наступна новина