Останні новини

Великоднє послання ієрархії УГКЦ в Західній Європі

Кві 17
12

Великоднє послання ієрархії УГКЦ в Західній Європі

Воскресіння день, просвітімся люди!

Пасха Господня, Пасха – від смерти бо до

життя і від землі до небес Христос Бог

нас перевів, – перемоги пісню співаймо.

(Канон Пасхи)

 

 

 

Роздуми над Великоднім Торжеством ведуть нас до Господнього Гробу – до місця, де відбулося об’єднання людини з Богом. Участь в смерті Христа, це початок визрівання до воскресіння. В купелі св. Тайни Хрещення позбуваємося «ветхого Адама», а стаємо «новими Адамами» Церкви. З цієї миті нашим покликанням є життя за принципами Божих заповідей. «Усі на сім світі, І царята, і старчата, Адамові діти.» (Т. Шевченко)

Коли людина воз'єднана з Христом, вона з ним й помирає, але так само воскресає для нового життя. Суть цього складного процесу, – відтворення в людині Божої подоби. Ставши Божою іконою, ми покликані переображати доручений нам земний світ так довго, поки Господь велітиме йому існувати.

Святкуючи Пасху усвідомляємо вагомість слів апостола Павла: «Коли б Христос не воскрес ...то марна віра ваша». Ця правда про Христа і про Його воскресіння є для нас осяжною лише в світі віри. Віра є Божим даром, є здійсненою відповіддю людини на об’явлення.

Християнство – це релігія воскресіння. «Вірити в Христа, який помер – нічого особливого. В це вірують погани, євреї... Вони всі вірують, що Христос помер. Християнська віра – це віра у воскресіння Христа. Саме це є найважливіше: вірити, що Він воскрес.» (св. Августин)

 

Дорогі у Христі!

 

Наше життя випало на злам століть, а можливо і на злам цивілізаційного процесу. В наші дні світ бурлить неспокоєм, якого давно тут не знали. Людство шумує у пошуку нових, кращих форм земного життя. Тільки Бог знає, яке вино визріє, коли процес бродіння закінчиться. Ми є частиною цього процесу, так само як й увесь наш народ, і наша Батьківщина, тут, на землі. Українці нині нагадують древніх євреїв, які скиталися по пустелі, шукаючи Богом даної гавані. Чого шукають мільйони наших братів та сестер, які розбрелися по всій Європі, а то, можна сказати, й по всьому світу? Чи тільки матеріального, чи також духовного, а може ще й нових ідей для побудови України, про яку мріяв Тарас Шевченко? Як би воно не було, маємо пам'ятати, що ми на землі – тільки гості. За велінням Господнім народилися у відведений індивідуально кожному час і зобов'язані демонструвати свою християнську суть. Ми покликані бути щасливими свідками того, що Бог є господарем історії всесвіту, господарем нашої персональної історії, історії нашого народу і Церкви.

Нам є за що дякувати Богу. Гляньте! Бог дав нам Батьківщину, в якій вільно може виконувати свою місію наша Церква. Це великий дар! Як і дар нашої особистої свободи, чого проявом, зокрема, є можливість вільно переміщуватися по світі. Але свобода, це не лише дар людині, це також виклик. Маємо жити в почутті відповідальності не лише за власне спасіння, але також у відповідальності за стан духа нашого народу, за державні структури і, нарешті за те, у якому вигляді залишимо світ нашим нащадкам. «Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу. За те, що завтра жде своїх натхнень. Що десь у світі кров ще не пролито. Вечірнє сонце, дякую за день, за цю потребу слова, як молитви.» (Л. Костенко)

 

Брати і Сестри!

 

Папа Іван Павло ІІ в енцикліці «На початку нового тисячоліття» передає нам багато думок щодо роботи,  яка жде нас в майбутності. Він звертається до події з Євангелії. Ось Христос скінчив проповідувати з Петрового корабля і просить, щоб апостоли  «відчалили на глибінь». Отак й ви, не лякайтеся сміливо ринути на глибінь власного життя, життя родинного, громадського життя, і нарешті, на глибінь життя нашої Батьківщини та планети. Задумайтеся, ви, бува, не є перешкодою для течії? Ваша постава є чистою?

Папа зауважує, що ми повинні з вдячністю  згадувати минувшину, цілим серцем переживати теперішність і з довір'ям відкриватись на прийдешність.

 

Наші возлюблені!

 

У цей празник празників молімося за те, щоб, пустившись на глибінь, ми не потонули, щоб знайшли свій берег, свою мудрість. Молімося за закінчення війни в Україні, щоб люди не гинули більше раптовою смертю, щоб мали вдосталь часу для пошуку своєї персональної Божої ікони.

            Нехай цей великодній час наповнить нас радістю, надією і силою, щоб ми відважно відчалили на глибінь і стійко зустрічали виклики на шляху. Воскреслий Христос, який приєднується до нас в дорозі і дозволяє розпізнатись  – так, як ученикам з Емаусу при  ломанні хліба, – нехай застане нас готовими й справді розпізнати Його лице і дасть наснагу спішити до братів, щоб нести їм благу вість: «Ми бачили Господа!».

 

Нехай благословення Воскреслого Христа буде у нас всіх, в наших родинах, в нашій  Церкві, хай оросить нашу чудову Батьківщину! Амінь.

 

Христос воскрес! Воістину воскрес!

 

Дано в Мюнхені, Лондоні, Парижі і Римі,

 

дня 7 квітня 2017 р.Б. у Лазареву суботу

 

владика ПЕТРО (Крик)

Апостольський Екзарх для українців у Німеччині і Скандинавії

 

владика ГЛІБ (Лончина)

 

Єпископ Єпархії Пресвятої Родини в Лондоні

Апостольський Візитатор для українців в Ірландії

 

владика ДІОНІСІЙ (Ляхович)

Апостольський Візитатор для українців в Італії та Іспанії

 

владика БОРИС (Ґудзяк)

Єпископ Єпархії св. Володимира в Парижі

 

Апостольський Делеґат у Швейцарії і країнах Бенілюксу