Останні новини



Катедра

В каплиці колишнього госпіталю «Шаріте» розташувалася українська греко-католицька церква Святого Володимира. На цьому місці ще в ХІІІ ст. було зведено церкву Св.Петра, яку було зруйновано у ХVІІ ст. У 1613 р. Марія Медичі, королева Франції, заклала перший камінь нового храму, який по закінченню будівництва було передано братству Святого Івана Божого. З часом, поряд з церквою ченці збудували госпіталь для бідних, який впродовж століть збільшувався і розвивався. Революція вигнала монахів, але госпіталь став осередком медичної освіти. Каплиця була пристосована до потреб лікарні. У 1799 р. в ній відкрилася клінічна школа, а у 1850р. в її приміщенні розташується Медична Академія.

 

У 30-ті роки ХХ-го століття госпіталь було знесено і збудовано сучасний Медичний факультет. Приміщення церкви уникло руйнації, бо її фасад увійшов до списку історичних пам’яток. На фасаді можна побачити фігуру античного бога медицини Ескулапа в оточенні лікторів, рідкісний залишок декору епохи Французької революції.

 

В 1937р. було засновано греко-католицьку місію, якій у 1943р. було надано церкву на бульварі Сен-Жермен, яка згодом стає Собором Святого Володимира Великого. З 1954р. у Франції існує ординаріат для католиків східних обрядів, який включає й українських католиків. У 1960р. було створено Апостольський Екзархат для українців у Франції під проводом єпископа Володимира Маланчука з осередком в Парижі. Після, у 1983р., екзархом став Єпископ Михайло Гринчишин. В грудні 2012р., новим Апостольським екзархом став Єпископ Борис (Ґудзяк).

19 січня 2013 року Папа Венедикт XVI підніс до гідності єпархії дотеперішній Апостольський екзархат для українців візантійського обряду, що проживають у Франції, надаючи їй назву «Паризька єпархія Святого Володимира Великого для українців візантійського обряду», а першим Єпархом Святіший Отець призначив Владику Бориса (Ґудзяка), дотеперішнього Екзарха.

Теперішній іконостас собору написаний у 1971р. художником Омеляном Мазуриком.

 

 

У 1969р. коло церкви облаштували сквер імені Тараса Шевченка, а у 1978р. тут було встановлено бюст поета роботи М. Лисенка.

 

Історія церкви пов’язана також з іменем Симона Петлюри. В церкві знаходяться дві пам’ятні таблиці українською і французькою мовами, які сповіщають, що тут після смертельного поранення помер /25.05.1926/ Головний Отаман.

 

Як колись, так і тепер церква Святого Володимира Великого в Парижі служила і служить прибіжищем для всіх хвиль еміграції. Тут люди, відірвані від домівки, від дорогих і рідних місць, лікують свої зранені душі, звіряючи Богові свої думи і печалі. Катедра УГКЦ давно стала уособленням України, центром не тільки духовного, культурного, а й політичного життя, бо саме тут відбуваються зустрічі з представниками нашого уряду, нашої держави.

 

Традиція церкви Святого Володимира Великого — брати участь чи ініціювати заходи, які сприяють підвищенню духовності й знань людей.

 

Всі разом — гілки давнішої і нової діаспори — святкують Великодні та Різдвяні свята, організовують Вертеп, свято Святого Миколая, День Матері, День Незалежності України, з нагоди Голодомору-геноциду в Україні в 1932-1933р. Кожного року в листпаді служиться Свята Літургія в візантійському обряді за жертви цієї трагедії, а також організовуються прощі до святих місць — Люрду, Лезьє. Кожного року відбувається поїздка в Санліс, у монастир, який зафундувала Анна Ярославна, королева Франції, де, з участю нашого чудового катедрального хору під керівництвом пана Івана Кшивняка, служиться Свята Літургія.

 

Заслуговує уваги школа ікон, яку веде пані Ганя Пінькович, француженка українського походження.

 

Діє при церкві суботня українська школа Святого Володимира Великого, директором якої є пані Надя Мигаль. Зараз у школі є записаних 250 дітей. Їх число поповнилося за рахунок новоприбулих українців. На жаль, у нас немає приміщення для проведення занять і приходиться винаймати в сусідній парохії.

 

При нашій парохії працюють Сестри Служебниці НДМ, які навчають дітей катехизму, відвідують хворих і старших людей, допомагають священикам в пасторації.