Як колись, так і тепер церква Святого Володимира Великого в Парижі служила і служить прибіжищем для всіх хвиль еміграції. Тут люди, відірвані від домівки, від дорогих і рідних місць, лікують свої зранені душі, звіряючи Богові свої думки і печалі. Катедра УГКЦ давно стала уособленням України, центром не тільки духовного, культурного, а й політичного життя, бо саме тут відбуваються зустрічі з представниками нашого уряду, нашої держави.
Традиція церкви Святого Володимира Великого — брати участь чи ініціювати заходи, які сприяють підвищенню духовності й знань людей.
Всі разом — гілки давнішої і нової діаспори — святкують Великодні та Різдвяні свята, організовують Вертеп, свято Святого Миколая, День Матері, День Незалежності України. З нагоди Голодомору-геноциду в Україні в 1932-1933р кожного року в листопаді служиться Свята Літургія у візантійському обряді за жертви цієї трагедії, а також організовуються прощі до святих місць: Люрду, Лезьє, каплиці чудотворного медалика в Парижі. Кожного року відбувається поїздка в Санліс, у монастир, який зафундувала Анна Ярославна, королева Франції і нашу церкву мучеників Бориса і Гліба, де за участю нашого чудового катедрального хору під керівництвом пані Лесі Микитин служиться Свята Літургія.
При катедрі є молитовна група — «Матері в молитві».
Діє при церкві суботня українська школа Святого Володимира Великого, директором якої є пані Надія Мигаль. Зараз у школі навчаються біля триста дітей. Їх число поповнилося за рахунок новоприбулих українців. На жаль, у нас немає приміщення для проведення занять і приходиться винаймати в сусідній парохії і католицькій школі.